П’ята річниця протестів у Білорусі. Хто вичікує момент, озираючись на Україну?

Білоруська служба Радіо Свобода

На політичні мітинги, що тривають цими вихідними у Варшаві, Вільнюсі й низці інших міст, чимало білорусів в еміграції приходять у масках.

Свої обличчя приховують, щоб не наражати на небезпеку свої родини, що лишаються у Білорусі. Влада, кажуть, може їх переслідувати і через п’ять років після жорстокого придушення масових вуличних протестів, що ставили під сумнів перемогу Олександра Лукашенка на чергових президентських виборах.

Подавлення безпрецедентних протестів спричинило найбільшу хвилю еміграції з Білорусі в новітній історії. За різними оцінками, за кордон виїхали кілька сотень тисяч людей. Колишній директор Інституту соціології Білорусі Геннадій Коршунов каже про 600 000 осіб.

«Білорусь взяли в заручники», – заявила 7 серпня на онлайн-брифінгу, проведеному вашингтонським Центром аналізу європейської політики, лідерка опозиції у вигнанні Світлана Тихановська.

Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська в Ризі, Латвія, 8 червня 2022 року

«Перед річницею репресії лише посилилися, – додала вона. – Режим не просто карає інакомислення. Він фактично намагається стерти пам’ять про 2020 рік».

Того року сотні тисяч людей вийшли на вулиці після того, як влада оголосила про переобрання Олександра Лукашенка президентом. Білоруси, західні уряди та міжнародні правозахисні організації вважають, що результати були сфальсифіковані.

Вперше з моменту вступу Лукашенка на посаду в 1994 році протести проти нього були масштабними, загальнонаціональними та тривалими. Але вони завершилися побиттями, арештами та катуваннями. Кілька людей загинули.

Сотні тисяч людей втекли з країни, включно з лідеркою опозиції Світланою Тихановською. Її заочно засудили до 15 років позбавлення волі за «державну зраду з метою захоплення влади».

Напередодні 5-ї річниці виборів кампанія проти неї продовжилася.

6 серпня державне телебачення показало репортаж, у якому чиновник на відео передає їй конверт – стверджується, що там 15 тисяч доларів, про які вона «просила».

Тихановська заперечує, що просила гроші. Вона сказала, що відкрила конверт лише зараз, після виходу репортажу, і побачила в ньому 15 000 євро.

Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська під час голосування на виборах президента Білорусі. Мінськ, 9 серпня 2020 року

«У той час я перебувала під величезним емоційним тиском. Я не була готова до цього і не знала, як поводитися у таких ситуаціях. Я нікому не розповідала про той нещасливий конверт, бо мені було соромно, що він у мене є», – сказала вона проопозиційному новинному сайту «Зеркало».

Тихановська раніше заявляла, що влада змусила її покинути країну, погрожуючи її дітям.

Прихильник опозиції та правоохоронці під час акції протесту. Білорусь, Мінськ, 2020 рік

Але репресії не обмежуються історією Тихановської. У звіті Amnesty International цього тижня йдеться, що в Білорусі досі перебуває понад 1100 політичних в’язнів.

Білоруська правозахисна група у вигнанні «Весна» стверджує, що з 2020 року білоруська влада достроково звільнила близько 330 політичних в’язнів.

Однак влада ув’язнює більше людей, ніж звільняє. «Весна» повідомила, що в червні з’явилося 29 нових політичних в'язнів разом з тим, що 14 були помилувані.

Лауреат Нобелівської премії миру Алесь Беляцький, співзасновник правозахисної групи «Весна», у клітці для обвинувачених під час судового засідання в Мінську, Білорусь, 5 січня 2023 року

Мабуть, найгучнішим звільненням стало звільнення чоловіка Тихановської – Сергія Тихановського. Його заарештували після того, як він здобув масу прихильників і оголосив, що балотуватиметься на посаду президента у 2020 році. Згодом цю роль перейняла його дружина.

В інтерв'ю Радіо Свобода у Вільнюсі (Литва) після звільнення він висловив занепокоєння станом опозиційного руху, який колись заповнював вулиці та площі по всій Білорусі.

«У мої останні дні свободи у 2020 році люди годинами стояли в черзі, щоб підписати петиції. Я відчував, що маю крила, – сказав він. – Зараз я вийшов з тією ж енергією та рішучістю, але бачу, що багато білорусів за кордоном втомилися. Вони провели п'ять років, виживаючи, працюючи на кількох роботах. Я розумію, але тим з нас, хто виходить з в’язниці, боляче відчувати, що вогонь згас».

Одним із його перших кроків невдовзі після звільнення 21 червня було звернення до прихильників із проханням зробити пожертви до фонду підтримки колишніх політв’язнів та білорусів-вигнанців. Тихановський планував зібрати 200 000 євро, але звернення спровокувало негативну реакцію.

Сергій Тихановський, білоруський опозиційний діяч, якого звільнили з білоруської в’язниці, та його дружина Світлана Тихановська беруть участь у мітингу, організованому білоруською діаспорою у Варшаві, Польща, 26 червня 2025 року

Amnesty International зазначила, що обмеження на поновлення білоруських документів залишило деяких вигнанців у юридичній невизначеності. Вони фактично позбавлені можливості отримати посвідку на проживання в Польщі, де багато хто знайшов притулок.

Деякі з тих, хто втік після звинувачень у дрібних правопорушеннях, розглядали можливість повернення до Білорусі на тій підставі, що вже минув термін давності й притягнення до відповідальності юридично неможливе. Але вони все одно ризикують втрапити за ґрати.

«Вони знаходять щось нове, щоб звинуватити вас у цьому», – сказав у липні Радіо Свобода один чоловік, який був змушений втекти в жовтні 2020 року.

«Вони знайдуть, за що вас ув’язнити: підписку на «екстремістські» онлайн-ЗМІ, пожертвування (забороненій групі) або натискання десь «лайку», – додав він.

Інші білоруси у вигнанні висловлювали аналогічні занепокоєння.

Акція протесту проти результатів президентських виборів у Мінську, Білорусь, 6 вересня 2020 року

Будь-хто, хто повернеться до Білорусі, зіткнеться там із суспільством, кардинально інакшим, порівняно з тим, яке вони покинули п’ять років тому. Білоруська моніторингова група Lawtrend, яка також працює у вигнанні, стверджує, що з 2020 року були закриті майже 2000 груп громадянського суспільства – неурядових організацій, профспілок, фондів та асоціацій.

Понад 40 ЗМІ були визнані «екстремістськими формуваннями», що фактично криміналізує їхню діяльність у Білорусі.

Це стосується і Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода, чиї мінські офіси обшукували й опечатали в липні 2021 року.

Близько 15 журналістів, пов’язаних з Білоруською службою Радіо Свобода, заочно стали об'єктами спеціальних кримінальних справ, а їхні родичі зазнали залякувань.

Юрій Дракохруст, журналіст Білоруської служби Радіо Свобода

У липні 2024 року журналіст та аналітик Білоруської служби в Празі Юрій Дракохруст був заочно засуджений білоруською владою до 10 років позбавлення волі за неправдивими звинуваченнями.

У статті для Російської служби Радіо Свобода 7 серпня він написав, що нинішній стан білоруської опозиції є «гнітючим».

«Тихановську прийняли високопосадовці Заходу. Але це сталося, коли спогади про вулиці Мінська, заповнені протестувальниками, ще були свіжими. Але минуло багато часу, й відтоді на вулицях Мінська не було навіть тіні протесту. Тихановська більше не зустрічається з такими високопосадовцями, як раніше», – написав він.

Попри похмурість ситуації, опозиція намагається згуртуватися завдяки протестам, що пройдуть цими вихідними в 15 містах Європи та Північної Америки.

Президент Росії Володимир Путін вітає Олександра Лукашенка перед військовим парадом до Дня перемоги в Москві, Росія, 9 травня 2025 року

Тихановська сказала, що Білорусь зараз може опинитися на роздоріжжі, а майбутній розвиток подій залежить від урегулювання війни Росії проти України, де Лукашенко твердо об'єднався з російським керманичем Володимиром Путіним.

«Якщо мир буде укладений на умовах України, це може послабити Путіна та Лукашенка разом з ним. Це може бути наш момент, щоб наполягати на змінах», – сказала вона.

«Але якщо угода буде на користь Путіна, Білорусь ризикує стати втішним призом, що означатиме втрату нашого суверенітету на десятиліття вперед», – резюмує опозиціонерка.